Основні моменти

• Бенгальські кішки - представники елітної породи.
• Вони відрізняються зовнішньою привабливістю, граціозністю та впізнаваним забарвленням.
• Це віддані та чуйні вихованці, які легко адаптуються до правил життя у постійній сім'ї та не виявляють невмотивованої агресії.
• Ідеально підійдуть досвідченим власникам, готовим приділяти кішці багато уваги та бути товаришем в активних іграх і прогулянках.
• Вирізняються серед інших гострим розумом, потенціалом дресирування та розвиненими навичками спілкування.
• Чистюлі, цінують затишок і доброзичливу атмосферу.
• Тварини цієї породи високо цінуються експертами міжнародних виставок. Так, у топ - 25 загального рейтингу «найкращих котів» за версією The International Cat's Assotiation у 2016 році присутні два бенгали, а роком раніше - чотири.

Бенгальська кішка - досить рідкісний і тому особливо цінний екземпляр. Краса, сила і граціозність великих хижаків по - справжньому заворожують, але, звичайно ж, мало кому спаде на думку тримати у квартирі тигра чи пантеру з міркувань гуманності та елементарної безпеки. А ось маленький домашній "леопард" - цілком реальна альтернатива. У бенгальській породі поєдналися найкращі риси предків: як привабливий зовнішній вигляд, так й інтелект, допитливість, активність, дружелюбність.

Історія породи бенгальська кішка

Як відомо, нові породи домашніх кішок з'являються головним чином у результаті ретельної селекції, покликаної отримати тварин з бажаними ознаками батьків різних штучно створених видів або закріпити результат природної мутації. Поява бенгальської кішки, по суті, стала результатом наполегливої ​​роботи однієї ентузіастки, яка діяла всупереч несприятливим життєвим обставинам та упередженням колег. Ім'я цієї цілеспрямованої жінки - Джейн Мілл. Ще під час навчання у Каліфорнійському університеті в Дейвісі студентку - генетика зацікавила можливість створення нової породи шляхом схрещування королівської сіамської та перської особин. Але науковий керівник визнав таку тему дослідження «несерйозною», порадивши зосередитися на селекції чогось більш практичного, здатного зацікавити сільські чи тваринницькі господарства. Ідею було залишено, проте не забуто.

У 1961 році, під час робочої поїздки до Таїланду, Джейн вперше побачила диких леопардових котів і була цілком зачарована цими великоокими створіннями. Там також американка дізналася, що існуванню виду загрожує полювання за їх незвичайним хутром. Щоб врятувати бодай одну плямисту красуню, вона купила і привезла Малайзію додому, де вже мешкав безпородний чорний кіт. Жодних планів щодо отримання спільного потомства у господині не було, і поява на світ Кін - Кін стала справжнім сюрпризом. У «гібридної» кішки, у свою чергу, народилося двоє кошенят, але продовжити лінію не вдалося: дівчинка не успадкувала характерне забарвлення далекосхідних кішок і відрізнялася поганим характером, а хлопчик трагічно загинув. Сама ж Кін - Кін, не принісши іншого потомства, померла від пневмонії.

На цьому експерименти фелінолога могли припинитися, проте через щасливий збіг обставин у медичному центрі Університету Лома - Лінда для досліджень котячої лейкемії було отримано послід від домашніх кішок і самців ALC (Asian Leopard Cat), стійких до цього захворювання. Доктор Уїллард Сентервол, який керував проектом, з радістю передав під опіку Джейн кілька кошенят першого покоління. Новою проблемою став вибір партнерів для подальшого розведення - місіс Мілл була впевнена, що британські, абісинські чи інші популярні види мають генетично ослаблені лінії, а тому не підходять для виведення нової породи. Рішення знайшлося після поїздки до Нью - Делі, де вона випадково побачила плямисте золотисто - руде кошеня. Бронзове забарвлення та особливе сяйво вовни Торі передалися нащадкам. Пізніше з Індії до США для Джейн доставили ще кілька кішок, які сьогодні визнані «індійською лінією» мау.

Багато місцевих заводчиків звичних єгипетських мау та оцикетів не сприйняли ініціативу і розгорнули кампанію проти реєстрації гібридів. Невідомо, чи побоювалися вони неконтрольованого прояву «дикої крові», чи просто намагалися перешкоджати появі плямистих конкурентів. У результаті бенгальські кішки довгий час не визнавалися авторитетною The Cat Fanciers' Association, хоча TICA ще 1983 року зареєструвала першу особину нової породи. З 1985 року вихованці Джейн Мілл брали активну участь у національних виставках, підкоряючи експертів і глядачів блискучою вовною з контрастним малюнком, атлетичною статурою та природною грацією.

Протягом 80 - х та 90 - х років творчиня бенгалів продовжувала селективну роботу та отримала ще кілька продуктивних ліній, у тому числі - за участю нових самців леопардової кішки. Сьогодні головними цілями покращення породи заводчики називають очищення від «генетичного сміття», яке проявляється у кошенятах з однобарвним кольором, довгою шерстю, небажаним тикінгом.

Зовнішність породи

Бенгальські кішки мають середні або великі розміри, але поступаються найбільшим домашнім породам на кшталт мейн - куна або савани. Вага дорослої тварини може бути у межах від 4 до 9 кг, зріст у загривку - 26 - 32 см, довжина від носа до кінчика хвоста - 65 - 100 см. При цьому самці значно більші за самок і досягають максимальних розмірів до 2 років. Кішки практично перестають рости після 9 місяців.

Головною відмінністю екстер'єру бенгальської кішки безсумнівно є її «дике» забарвлення, саме ця ознака з самого початку визначала напрям селекційної роботи. Згодом було розроблено та затверджено стандарт породи, який охоплює основні риси.

Шерсть

Шерсть бенгальської кішки коротша за середню (у кошенят допустима середня довжина), густа, прилегла до тіла. Характерна відмінність від інших порід - надзвичайна шовковистість і особливий «внутрішній» блиск - гліттер. Останній успадковано від диких предків та надзвичайно цінується.

Забарвлення

Основна вимога до забарвлення бенгальської кішки - максимально чіткий контраст між плямистим або мармуровим малюнком та тлом. Малюнок може мати відтінок від чорного до цинамону, а фон має знаходитися в проміжку між золотисто - помаранчевим та айворі. Авторитетні заводчики (наприклад, Джин Дакот) наполягають, що перевагу слід віддавати не «червоним» бенгалам, у яких при дорослішанні розетки та смуги майже зливаються з основою, а кішкам з палевим тлом та темним малюнком.

За рахунок "диких" генів бенгальські кошенята мають унікальну для домашніх кішок особливість забарвлення: народжуючись яскравими, з вираженим малюнком, вони до 3 - 4 тижня раптово тьмяніють. Пояснюється це тим, що в цьому віці нащадки далекосхідного кота починали залишати безпечне місце народження і без такої зміни «шубки» ставали б легкою здобиччю для хижаків. Такий фазинг (від англійського fuzzy - розмитий, невизначений) триває близько двох місяців, тобто якраз на момент придбання кошеня воно знову стає привабливим. Однак остаточне забарвлення кішки встановлюється все ж значно пізніше, у 8 - 10 місяців.

Плямистий малюнок більш поширений, ніж мармуровий. Від звичайного для інших порід «макрелевого» забарвлення їх відрізняє розташування вздовж (а не впоперек) тулуба або діагоналі. Форма плям може змінюватись, головне - їх чіткі обриси, при цьому прості одинарні вважаються небажаними. Мармуровий малюнок - химерно звивається в горизонтальному напрямку контрастними смугами. Істотним мінусом будь - якого забарвлення є білі плями - медальйони на будь - якій частині тіла. Живіт переважно світлого тону, а відсутність на ньому плям є достатньою умовою для дискваліфікації кішки на виставці.

На сьогоднішній день офіційно прийнятими варіантами є браун табі, сільвер табі, сіл сепія табі, сіл мінк табі, сіл лінкс пойнт і затверджений лише у 2013 році, а тому рідкісний - блю табі.

Голова

Будова черепа бенгальської кішки відноситься до так званого дикого типу. Він має форму модифікованого клина, швидше подовженого, ніж широкого, м'які контури, округлені. Лінія потиличної частини є продовженням лінії шиї. Щодо тіла має невеликий, але загалом пропорційний розмір.

Відносно профілю, існують розбіжності в американському та європейському стандарті. Перший передбачає строго пряму лінію, що утворює єдину дугу від рівня надбрів'я, тоді як другий допускає можливість невеликого вигину в місці переходу лоба у ніс.

Щелепи потужні. Вилиці високі, чітко окреслені. Округле підборіддя, розташоване на одній лінії з кінчиком носа. Дорослі особини можуть мати виражені щоки. Ніс великий і широкий. Подушечки вусів опуклі.

Вуха

Продовжують лінію клина, характеризуються невеликим розміром щодо голови, широкою основою та закругленими кінчиками (у більшості інших порід вершини загострені).

Очі

Очі у бенгальської кішки великі та виразні. Форма овальна, але близька до круглої. Розставлені досить широко та мають глибоку посадку. Колір яскравий та насичений, найчастіше варіюється від світло - зеленого до золотого. У кішок забарвлення пойнт, мінк - відтінки блакитного та синього від водного до сапфіру. У темряві світяться дуже яскраво.

Шия

Відповідає пропорціям голови та тіла. Довга, міцна, мускулиста.

Тулуб

Має розвинену мускулатуру, сильне, витягнуте (але не східного типу, яке притаманне орієнталам). Кістяк ґрунтовний і міцний. Приплюснута або недорозвинена грудна клітина є дискваліфікуючою вадою.

Кінцівки

Середня довжина, сильна, мускулатура розвинена пропорційно до загальної конституції тіла, кістки широкі. Задні трохи довші за передні. Подушечки великі, круглої форми, суглоби пальців трохи видаються.

Хвіст

Хвіст бенгальської кішки середньої довжини, товстий, звужується до кінця і має круглий кінчик. У темних кільцевих смужках або (рідше) покритий невеликими цяточками.

Характер бенгальської кішки

Багатьох потенційних власників лякає ймовірність прояву некерованих рис характеру, які можуть дістатись бенгалам від диких леопардових кішок. Треба сказати, що такі побоювання безпідставні, якщо вихованець не належить до перших трьох поколінь гібрида. Кішки F4 - F7, вирощені в умовах постійного контакту з людиною, постійно характеризуються врівноваженим і доброзичливим характером. При вольєрному утриманні в розпліднику та нестачі уваги з боку заводчика кошенята дичавіють, але цей недолік легко виявити при першому знайомстві з малюками.

Бенгали дуже соціальні. Вони легко порозуміються з усіма домочадцями, що стосується інших вихованців, то з кішками інших порід вони мирно співіснують, а з собаками нерідко навіть дружать. Однак не можна забувати, що у бенгальських кішок надзвичайно розвинені мисливські інстинкти, тому залишення їх наодинці з потенційною здобиччю загрожує трагедією. Захист потрібен не тільки птахам та гризунам, а й акваріумним рибкам, адже, як і азіатські предки, домашні леопарди не страждають на гідрофобію. Більше того, вони отримують справжнє задоволення від водних процедур і можуть безцеремонно пірнати у наповнену ванну або пробиратися до працюючої душової кабіни.

Представники бенгальської породи (особливо самиці) не дуже шанують вторгнення до свого особистого простору. Ні, агресії у відповідь на спробу «потискати» ви не зустрінете, але надто тісний контакт змушує їх почуватися дискомфортно. Краще дочекайтеся, поки у бенгала буде відповідний настрій, і він сам підійде до вас за ласкою. А ось вербальне спілкування вихованці зустрічають із великою наснагою і захоплено «підтримують розмову». В арсеналі цих кішок безліч специфічних звуків та інтонацій, вже за кілька тижнів ви зможете розуміти, що означає більшість таких «фраз».

Але головною рисою характеру, мабуть, варто вважати неймовірну енергійність та грайливість, яка зберігається протягом усього життя. Слід врахувати, що при нестачі фізичних навантажень бенгальська кішка нудьгує і може завдати шкоди вашим меблям та інтер'єру, тому варто відразу забезпечити її значною кількістю різноманітних іграшок і щодня приділяти достатньо часу активним розвагам.

Виховання та дресирування

Загальновідомим фактом є високий інтелект бенгальських кішок. Природний розум, хитрість та адаптивність забезпечували їхнім предкам виживання в умовах дикої природи, а вдома вони є потужним фундаментом для навчання цікавим трюкам. Вони вміють виконувати прості команди, приносити предмети (часто використовуючи не зуби, а спритні передні лапи). Спостережливість та кмітливість бенгалів приводять до того, що без зусиль з боку господарів вони вчаться користуватися вимикачами, відкривати клямки на дверях, змивати воду в унітазі і навіть відкручувати крани.

Бенгальські кішки освоюють правила користування туалетом швидко і без проблем, але люблять викопувати ямки, тому рекомендується стежити, щоб рівень наповнювача завжди був досить високий.

Догляд та утримання

Приємним сюрпризом для власників стане невибагливість бенгальських кішок до догляду. Особливості вовни виключають сильне сплутування, достатньо раз на два - три дні використовувати спеціальну рукавицю - чесалку або гумову щітку. Один - два рази на місяць кігті рекомендується підрізати на 2 - 3 мм. Звісно ж, кішки з ампутованими кігтями до участі у виставках не допускаються.

Бажано час від часу чистити зуби спеціальною пастою. Вуха необхідно акуратно обробляти у разі забруднень. Мити кішку, яка любить воду, не важко. Головне робити це не надто часто (але, звичайно ж, після кожної прогулянки) та з використанням схвалених ветеринарами засобів.

Рекомендації щодо годування бенгалів не відрізняються від прийнятих стандартів. Оптимальним варіантом є промислові корми преміум - класу, в яких дотримується ідеальний баланс поживних речовин, вітамінів та мікроелементів. Поєднувати їх з іншою їжею не слід. Натуральний раціон, якщо ви його прихильник, повинен на 80 - 85% складатися з м'яса (курятина, телятина, кролятина, ягнятина) і субпродуктів. Врахуйте, що страви з господарського столу можуть спровокувати серйозні проблеми із ШКТ.

Бенгальські кішки віддають перевагу свіжій проточній воді, тому краще відразу придбати спеціальний «фонтанчик».

Як вибрати кошеня

Ще раз нагадаємо: бенгальська кішка - елітна, а отже, дорога порода. Не варто шукати оголошення про продаж кошенят на випадкових сайтах або тим більше купувати тварину на «пташиному ринку». Тільки надійні розплідники або заводчики з відмінною репутацією можуть гарантувати, що ваш улюбленець буде справжнім бенгалом із достовірним родоводом!

Купуючи кошеня, звертайте увагу на:

• реєстраційні документи, родовід та зазначене в ньому покоління (оптимальний показник F4 - F7);
• вік - відповідальний заводник не пропонує покупцям кошенят молодше 10 - 12 тижнів;
• вага - у зазначеному віці малюк має важити близько кілограма;
• грайливість - здорова тваринка в жодному разі не повинна бути млявою;
• контактність - маленькі бенгали повинні бути привчені до рук, інакше ви ризикуєте отримати дикуватого вихованця;
• чисті та ясні очі, відсутність нежитю та ознак діареї;
• документи щодо проведення вакцинації;
• стан вовни та відсутність видимих ​​дефектів забарвлення (важливо, якщо планується участь бенгальської кішки у виставках).