Основні моменти

• Бігль постійно потребує компанії і тому погано переносить самотність.
• Представники породи наділені кмітливістю та гнучким інтелектом - і все це у поєднанні з упертістю.
• Собака завжди енергійна і весела, любить побігати і побавитися на свіжому повітрі.
• Головна проблема біглів - їх гучний гавкіт, будьте готові до можливих конфліктів з сусідами.
• Тварини легко набирають вагу, тому потребують регулярних фізичних навантажень та правильного годування.
• Собаки доброзичливі навіть із незнайомцями і тому не завжди є добрими охоронцями.
• Бігль чудово уживається з дітьми і стає для них відданим другом.
• Не рекомендується утримувати бігля в одній квартирі з кішками чи маленькими декоративними тваринами.
• Не підходить початківцям собаківникам через незалежний характер.

Бігльмиттєво підкорює своєю неабиякою чарівністю. Горіхові очі собаки дивляться прямо в душу, особливо якщо тварина має намір випросити у вас ласий шматочок. Чарівний вид непосиди ідеально гармонує з його характером, тому не варто чекати від бігля лагідності та спокою. Незважаючи на помірно короткі ноги, собака може розвинути високу швидкість, погнавшись за голубом чи сусідською кішкою. Біглі за своєю природою дуже активні. Для цієї породи немає розваг краще, ніж прогулянка у міському парку. Захопіть із собою фрісбі або тенісний м'ячик - і щастю вашого собаки не буде меж.

Історія породи бігль

Походження бігля йде корінням у давнину, а саме в епоху процвітання Стародавньої Греції. Цим часом датуються перші непрямі згадки про породу. Так, відомий історик і письменник Ксенофонт говорив про гончих собак компактних розмірів. Вони користувалися популярністю у мисливців завдяки значній швидкості та відмінному нюху - ідеальне поєднання для успішного лову дичини.

Надихнувшись прикладом греків, розведенням породи зайнялися і древні римляни, які пізніше завезли предків біглів ще й до Великої Британії і почали схрещувати їх з аборигенними собаками. Цей експеримент дав початок безлічі нових порід: безпосередньо біглям, фоксхаундам, хар'єрам та оттерхаундам.

Існує й інша версія походження породи. Згідно з нею, біглі з'явилися у результаті в'язки європейських гончих з кельтськими, а в Англію потрапили лише в XI столітті разом із норманами. Одночасно з цим Вільгельм Завойовник завіз у країну і тальботхаунда (талбота), який при схрещуванні з грейхаундами дав початок прабатькам сучасних біглів.

З породою пов'язана і захоплююча легенда. У ній собаки постають вірними компаньйонами лицарів Круглого столу. Так, за переказами, біглі супроводжували своїх господарів навіть у той час, коли вони вирушали на пошуки Священного Граалю.

Що б там не було, у період правління Едуарда II порода набула тотальної популярності. Тоді собаки були значно меншими за сучасні екземпляри і навіть заслужили прізвисько “Glove Beagles” - біглі, які легко вміщаються у рукавичці. Тварин перевозили у кишенях мисливського костюма чи у кошиках, що прив'язували з обох боків від коней. У цих імпровізованих посудинах вміщалося по 10-12 пар собак! Розміри кишенькових біглів були мініатюрними: їхня маса не доходила до 8 кг, а зріст не перевищував 25 см.

Книга «Худородний есквайр», опублікована у другій половині XV століття, стала першим джерелом, де порода була згадана вже під відомою нам назвою. Через два сторіччя письменник Блюм, який захоплювався полюванням, презентував Англії книгу, де докладно описав біглів - свою улюблену породу. У 1790 Бьюік розкрив особливості цих собак і основну сферу їх використання - полювання.

Незважаючи на свою, здавалося б, непридатність, ці малюки відігравали важливу роль у процесі цькування диких тварин. У той час як собаки звичайних розмірів заганяли дичину, біглі продовжували переслідування у підліску, де не могли пролізти більші гончі. Тоді ця порода була найдрібнішою з мисливських і використовувалася переважно для цькування зайців. У такому вигляді біглі існували до початку XIX століття, поки остаточно не перетворилися на більших та масивніших собак.

До середини XVII століття в Англії були поширені південна гонча та північний бігль. При цьому останні продовжували зазнавати генетичних модифікацій. Так, для прискорення породи її представникам додавали кров уіппетів - собак, які нагадували помісь левретки та грейхаунда. Результат був позитивним: тепер північні біглі могли переслідувати здобич швидше, ніж південні гончі, але все ще поступалися їм у нюху. З популяризацією полювання на лис зникла потреба утримувати численні псарні.

Кількість гончих та біглів значно скоротилася. Невідомо, чим обернулася б доля останніх, якби не фермери південних графств, які продовжували утримувати собак для полювання за кроликами та зайцями. Завдяки цьому вдалося зберегти багато цінних родоводів, які надалі стали відмінним генетичним матеріалом для схрещування з південними гончими.

Інтерес до породи бігль відродився першій половині ХІХ ст. Селекціонер Філіп Ханівуд, повертаючись до Ессекса, взяв із собою зграю метисів, від яких і походять сучасні біглі. Згідно з документальними даними 1845 року, собаки Філіпа мали біле забарвлення і досягали 25 см у загривку. У той час як Ханівуд вважав за краще розводити біглів для полювання, Томас Джонсон віддав перевагу вдосконаленню зовнішнього вигляду тварин. Завдяки його зусиллям з'явилися два типи біглів - довгошерсті та короткошерсті. На жаль, до наших днів дійшов лише другий вид породи, тоді як довгошерсті проіснували лише до другої половини XX ст. У чистокровності цих собак сумніваються і сьогодні.

У 1861році "Посібник з британського спорту" розділило породу на чотири категорії: тер'єр-бігль, фокс-бігль, карликовий бігль і бігль середніх розмірів (для північного типу була характерна менша вага у порівнянні з південним). Через дев'ять років перші представники породи ступили на землі Нового Світу, де отримали назву «маленькі гончі Півдня». Американські собаківники зробили спробу змінити зовнішній вигляд біглів. У результаті порода стала нагадувати бассетхаундів і набула білого забарвлення з темними поінтами.

Цей експеримент визнали невдалим, оскільки незважаючи на відмінні якості мисливця, собаки виглядали не так привабливо, як їхні англійські родичі. На щастя, Річард Роуетт - військовий з Іллінойсу - мав велику кількість біглів, значну частину складали вихідці з Великобританії. Саме останні надалі і поширились Америкою, покращивши генофонд биглів.

Загроза вимирання собак повністю зникла наприкінці ХІХ століття. В 1895 Клуб біглів затвердив перший стандарт, який був представлений в Бірмінгемі на виставці. Вона стала відправною точкою для поширення собак у всьому світі. На той момент розводили два типи біглів: середніх (до 33 см у загривку) та відносно великих (до 40 см). Загалом висота тварини повинна була перевищувати 41 см.

До середини XX ст. бігль став однією з найпопулярніших порід Америки. Багато мисливців використовували їх для полювання за кроликами, з чим біглі чудово справлялися. Поширюючись по Європі, ці собаки відіграли важливу роль у виведенні нових порід та покращенні старих. Так, біглі використовувалися для зміцнення лап та зменшення зросту, що дозволяло зробити гончих більш пристосованими до полювання. У 1957 році було прийнято новий офіційний стандарт породи, який діє й донині.

Кінець XX століття ознаменувався успішним експериментом зі схрещування бігля та мопса. В результаті з'явилася незвичайна порода під назвою "пагль". Її так і не визнали офіційно, хоча екстер'єр собак виглядав досить презентабельно.

Зовнішність бігля

Бігль відноситься до середніх порід з еластичною мускулатурою і міцним кістяком - як і належить мисливцям. Відповідно до стандарту FCI, висота дорослої тварини у загривку досягає 33-40 см. Середня вага бігля - від 8 до 18 кг. Не забувайте про те, що кобелі переважно більші за сук.

Голова та череп

Голова бігля досить потужна, але не виглядає грубо чи незграбно. Відрізняється середньою довжиною, у сук - більш витончена. Шкіра не зморщується і не утворює складки. Форма черепа нагадує купол. Потиличний бугор виражений не сильно.

Морда

Морда собаки не загострена. Яскраво окреслений стоп ділить відстань між мочкою носа і потиличною частиною приблизно рівні відрізки. Це добре помітно, коли тварина стоїть у профіль. Великий ніс із широко відкритими ніздрями переважно чорного кольору. Ослаблена пігментація допустима у біглів світлих забарвлень. Губи нещільно прилягають до щелеп, через що тварина виглядає брилястою.

Вуха

При витягуванні закруглені кінчики вух майже дістають до носа собаки. Посаджені низько і звисають з боків від морди, прилягаючи до щічок. Тонкі та м'які на дотик.

Очі

Очі бігля посаджені не надто глибоко, разом із носом утворюють рівносторонній трикутник. Колір - горіховий або темно-коричневий. Сухі повіки прилягають щільно, мають темну пігментацію. Біглю притаманний розумний погляд навіть у хвилини пустощів.

Щелепи та зуби

Сильні та міцні щелепи бігля розташовані так, що нижні повністю перекриті верхніми, тим самим утворюючи ножицеподібний прикус. Різці посаджені вертикально. У наявності має бути повна зубна формула.

Шия

Завдяки достатній довжині шиї, бігль легко слідує за здобиччю. Відрізняється легким вигином та підвісом.

Корпус

Лінія верху плавно переходить у помірно скошений круп собаки. Поперек злегка опуклий, короткий та широкий. Можна сказати, що він непогано збалансований щодо решти корпусу. Глибока грудна клітина бігля відрізняється об'ємними і добре зігнутими ребрами, опущена нижче рівня ліктів. Живіт не обвисає.

Хвіст

Має середню довжину та високу посадку. Характеризується густим вовняним покривом (особливо нижньої частини). Хвіст бігля не закручується і не завалюється.

Передні кінцівки

Прямі паралельні ноги розташовуються під тулубом собаки. Мають гарний міцний кістяк. Косі плечі мають розвинену мускулатуру. Довгі лопатки прилягають до верхньої частини корпусу. Лікті бігля повернуті строго назад. Відстань від них до землі складає половину висоти тварини у загривку. Короткі п'ясті переходять у овальні лапи невеликого розміру, які закінчуються вираженими подушечками та кігтями.

Задні кінцівки

М'язисті стегна та прямі гомілки забезпечують точні та потужні рухи бігля. Колінки собаки відрізняються добре окресленим кутом. Скакальні суглоби спрямовані вниз. Лапи компактні через скупчені пальці.

Манера руху

Бігль відштовхується задніми кінцівками, при цьому спрямовуючи передні вперед. Крок не обтяжений і вільний. Для цієї породи не характерна хода перевальцем. Спина залишається рівною; немає жодного натяку на сутулість.

Вовняний покрив

Бігль - щасливий власник короткої та густої вовни середньої жорсткості без підшерстка. Вона чудово захищає від негоди і не просочується вологою за лічені хвилини. Під час полювання короткі волоски не чіпляються за гілки чагарників. Шерсть щільно прилягає до корпусу собаки та відрізняється здоровим блиском.

Забарвлення

Забарвлення бігля варіативне. Найпоширеніший тип - рудо-чорно-білий (або, як його називають, триколірний). Його можна вважати класичним, оскільки саме це забарвлення представляється людині, яка чує слово «бігль». Крім нього, поширені рудо-блакитно-білий, рудо-білий, червоно-білий, лимонно-білий, чорно-білий, лимонно-строкатий, заячий і борсучий строкаті. Всі забарвлення, крім повністю білого, можуть мати крап - дрібні цятки. Інші варіанти неприпустимі. Зверніть увагу на кінчик хвоста тварини: він завжди залишається білим незалежно від кольору вовни.

Дефектом породи бігль вважають будь-яке відхилення від стандарту. Серед них:

• невеликі або, навпаки, занадто опуклі очі;
• хода у перевалку або на кшталт «гарцювання»;
• різко виражений потиличний бугор;
• низька висота собаки у загривку;
• слабо розвинена мускулатура;
• часткова пігментація повік;
• сильно загострена морда;
• нетипова форма хвоста;
• невиразний стоп.

Для біглів характерні такі дискваліфікуючі вади:

• агресивність або боязкість тварини;
• страх від звуку пострілів із рушниці;
• відсутність мисливських інстинктів;
• депігментація губ, носа і повік;
• кліщеподібна форма прикусу;
• світлий колір очей.

Яєчка собаки повинні бути у мошонці.

Характер бігля

Бігль - яскраве поєднання чудових мисливських інстинктів та непідробної добродушності. Ці собаки - найкращі компаньйони, навіть на зорі становлення породи крокували пліч-о-пліч з людьми, полегшуючи їх існування. Біглі уособлюють невичерпний оптимізм та енергію, яку необхідно виплеснути в активних іграх та прогулянках. Якщо ви відправитесь з вихованцем до парку, де відпочиває багато людей, щастю собаки не буде меж. Бігль любить привертати увагу оточуючих і почувається краще у великих компаніях (як людських, так і собачих).

Прихильникам полювання не знайти вихованця краще! Бігля відрізняє витривалість, яка дозволяє перебувати на природі не одну годину і при цьому почуватися як риба у воді. Вас чекає цілий день захоплюючих авантюр та гонитви за здобиччю, яка не вислизне від уважного погляду собаки. Від думки про полювання до горла підкочує ком? Це не позбавить вас необхідності правильного утримання й виховання бігля. Зокрема, слід регулярно приділяти час на поїздки за місто, де собака міг би набігатися досхочу без повідця та без побоювання вибігти на дорогу під час жвавого автомобільного руху.

Біглі виявляють неабияку цікавість щодо нових запахів. Під час прогулянки не рекомендується спускати з вихованця очей, інакше він може погнатися за ароматом, що інтригує, і загубитися. Якщо ви живете у приватному будинку, обов'язково переконайтеся в цілісності паркану: собака може вислизнути навіть через невелику, здавалося б, щілину.

Найгірше покарання для біглів - це день, проведений на самоті на декількох квадратних метрах квартири. У спробах розвеселити себе собака вдасться до крайніх заходів - руйнування місця свого проживання. Повертаючись додому, будьте готові до зустрічі із обірваними шпалерами, погризаними меблями, зжованими капцями - і цим список справ маленького пустуна не обмежується. Якщо ви довго затримуєтесь на роботі і не хочете ставати свідком апокаліпсису, заведіть ще одного собаку, який стане біглю активним партнером з ігор.

З кішками представники породи уживаються рідше, а від дрібних тварин - декоративних щурів, хом'яків, папуг - взагалі варто утриматися. Ви не можете знати, коли в собаці прокинуться мисливські інстинкти. Якщо маленький друг вже живе в будинку, максимально огородіть його від контакту з біглем.

Представники породи доброзичливо ставляться до дітей і з радістю візьмуть участь у загальній грі, будь то погоня за фрісбі або перетягування каната, тому сім'ям з маленькою дитиною слід звернути увагу на цю породу. Бігль стане чудовим другом і ніколи не розізлиться у відповідь на необережний тичок або смикання за хвіст. Собака піде за своїм маленьким господарем і захистить його від будь-якої загрози.

Щодо охоронних якостей бігля, тут думки розходяться. Одні стверджують, що тварина чутливо реагує на найменший шарудіння або незнайомий запах, після чого гучним гавканням сповіщає господаря про джерело потенційної загрози. Інші власники біглів більш категоричні, оскільки неодноразово ставали свідками ситуації, коли собака воліє обмежитися лише гавкотом і ховається за ногами господаря. Втім, цього може бути достатньо в тому випадку, якщо зловмисник не знає про особливості породи і відмовиться від своїх намірів, щоб не зіткнутися з хоробрим захисником.

Біглі тонко відчувають обстановку і згладжують її шорсткості своєю грою. Собака приверне увагу до себе, чим усуне конфлікт, що назріває, і змусить забути про причини суперечки, що розгорілася. Іноді здається, що цим бігль дає оточуючим невигадливий урок: приберіть негатив, адже у світі існує так багато причин радіти та дарувати щастя один одному!

Виховання та дресирування

Породу відрізняє інтелект і кмітливість у поєднанні з непохитною впертістю. Бігль має вибіркову увагу і «чує» тільки те, що вважає за потрібне. В інших випадках собака воліє розтопити серце вимогливого господаря лагідним поглядом і кумедним виразом морди. Бігль не прогавить шансу показати, хто в домі головний, і не відразу виконає навіть добре знайому команду. Перед вами стоїть складне завдання - зібрати у кулак терпіння та дати собаці зрозуміти, що лідерство залишається за вами. У жодному разі не вдавайтеся до рукоприкладства, інакше тварина втратить довіру.

Починати виховання бігля необхідно вже з щенячого віку. Оптимальний термін - два-три місяці від народження собаки. Вихованець повинен чітко засвоїти межі допустимого, а також час годування та прогулянки. Карати бігля за непослух потрібно оперативно і помірно суворо, інакше до року ви отримаєте балувану собаку. Не забувайте про те, що представники цієї породи дуже кмітливі і постараються уникнути покарання завдяки своїй чарівності і проникливому погляду.

До статевого дозрівання бігля рекомендується пройти загальний курс дресирування, інакше собака може стати некерованою під впливом інстинктів та гормонів. Непоодинокі випадки звернення власників біглів до дресирувальників з колосальним досвідом та кваліфікацією. До закінчення курсу ваш вихованець повинен виконувати команди і чітко усвідомлювати, що останнє слово не за ним.

Якщо ви вирішили дресирувати собаку самостійно, зверніть увагу на таке: одноманітні тренування рано чи пізно набриднуть біглю, і він перестане реагувати на ваші слова. Секрет правильного дресирування - різноманітність. Придумайте цікаву та захоплюючу програму, не забуваючи заохочувати улюбленця ласощами та словом. Такий підхід лише зміцнить вашу дружбу з біглем і подарує позитивні емоції від спілкування із собакою.

Не менш важлива і правильна соціалізація вихованця. Знайомте його з новими людьми, тваринами, місцями та запахами, щоб у свідомості собаки поступово формувалася правильна картина світу - запорука комунікабельності та дружелюбності тварини.

Утримання та догляд

Біглі вимагають мінімального догляду та дуже невибагливі до умов утримання. Коротка шерсть собаки потребує вичісування один-два рази на тиждень. Для цього зазвичай використовують щітку або гумову рукавичку. Під час линяння тварини процедуру проводять частіше. Цього разу «інструментом» виступає гребінець-фурмінатор, який легко видалить відмерлі волоски і зробить зовнішній вигляд собаки більш охайним.

Купання вихованця не повинно стати вашою метою. Влаштовувати біглю водні процедури варто якомога рідше, щоб не змивати з вовни захисну «плівку». Якщо така необхідність все ж таки виникла, використовуйте м'яке мило або гіпоалергенний шампунь для собак з короткою вовною. Після прийняття «ванни» вставте у вуха вихованця ватні диски для видалення надлишків вологи. Ліквідуйте всі протяги, інакше тварина застудиться.

Після прогулянки достатньо протерти брудні лапи, а іноді й живіт вологою ганчіркою. У дощову погоду рекомендується обмити нижню частину корпусу бігля водою з додаванням мила. Не забудьте перевірити подушечки лап щодо порізів і ранок. Для пом'якшення грубої і потрісканої шкіри можна втирати олію. У зимову пору року, коли зледенілий асфальт посипано реагентами і сіллю, можна використовувати захист для лап бігля: шкарпетки-налапники або черевики.

Для догляду за очима необхідно придбати у зоомагазині спеціальну рідину для видалення виділень. Якщо вони занадто рясні, а погляд здається каламутним, негайно зверніться до ветеринара. Не варто оминати і довгі вуха бігля. Чистіть їх від накопиченого нальоту і пилу раз на два тижні.

Кігті собаки повинні регулярно сточуватися під час прогулянок, проте кігтеріз у домі не завадить. У разі потреби обережно підрівняйте кігті та згладьте гострі краї пилкою. Якщо бігль панікує побачивши інструмент, почніть з однієї лапи, а наступного дня - з другої. Ласощі для заохочення також не будуть зайвими.

Що стосується зубів, їх слід чистити раз-два на тиждень за допомогою щітки, шматка бинта або насадки на палець. Не потрібно використовувати свою пасту: собакам не до душі смак і різкий запах людського засобу для підтримки гігієни.

Їжа бігля має бути збалансованою. Не забувайте, що ця порода схильна до повноти, а тому шанс зробити з підтягнутої собаки нерухомий колобок на лапках дуже великий. Для годування використовуйте сухі корми преміум-класу з високим вмістом вітамінів та мінералів. Його добова доза зазвичай вказана на упаковці. Іноді розбавляйте однаковий раціон натуральними продуктами. Обов'язково давайте тварині чайну ложку олії, щоб шерсть завжди зберігала здоровий блиск.

У жодному разі не пригощайте бігля наступними «ласощами»:

• молочними продуктами (неактуально для цуценят);
• сирим тістом із вмістом дріжджів;
• річковою рибою у будь-якому вигляді;
• сирим м'ясом та яйцями;
• трубчастими кістками;
• цибулею та часником;
• бобовими;
• свининою;
• грибами.

Вода повинна бути фільтрованою і завжди у наявності поруч.

Як вибрати цуценя

Рекомендується купувати бігля тільки у перевірених розплідниках, де цуценята живуть у правильних умовах та отримують ветеринарно-профілактичні процедури. Перш ніж приступати до вибору чарівного карапуза, поспостерігайте за сукою, оскільки в більшості випадків її характер та звички передаються малюкам. Не забудьте поцікавитися і кобелем: так, він не повинен бути суці близьким родичем.

Найкращий вік для придбання цуценя - 1,5-2 місяці. У цей період біглік вже звик до самостійного харчування і поступово відійшов від надмірної опіки матері. Не забувайте про головне: чим раніше малюк з'явиться у вашому домі, тим більше шансів зробити з нього виховану та слухняну собаку.

Здорове цуценя виявляє активність і допитливість, з радістю грає з іншими карапузами і не тікає в кут від простягнутої руки незнайомця. Перевірте малюка на відповідність стандарту, якщо це важливе для вас. Не плануєте вирощувати із цуценя бігля чемпіона? Тоді довіртеся своїй інтуїції: якщо ви глянули на малюка і не змогли відвести від нього очей, це ваш пес!